О типовой форме контракта с руководителем предприятия, находящегося в государственной собственности.
Анатолий Меньшиков, партнер ЮК «Правовой Альянс»
Опубликовано: Журнал «Справочник кадровика»

30 вересня 2009 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 1027 «Про внесення змін до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності». Як зазначено в тексті цієї Постанови, прийнята вона з метою підвищення ефективності управління об'єктами державної власності та запобігання нецільовому використанню державних коштів. Надрукована в «Офіційному віснику України», 2009, № 75 (09.10.2009), ст. 2563, «Урядовий кур'єрі», 2009, 10, 14.10.2009 № 189, Постанова набула чинності 9 жовтня 2009 року.

Зміни, передбачені постановою № 1027, стосуються Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 (ЗП України, 1995 р., № 11, ст. 264; Офіційний вісник України, 1997 р., число 24, с. 42, число 35, с. 81; 1998 р., № 50, ст. 1838; 1999 р., № 23, ст. 1062, № 29, ст. 1474; 2001 р., № 31, ст. 1404; 2004 р., № 10, ст. 598).

Таким контрактом керівник підприємства, що перебуває в державній власності, зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Орган управління майном зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника. На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником підприємства та Органом управління майном цього підприємства. Керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими нормативними документами.

Запропоновані зміни самі по собі не є новелою для законодавства України та не вводять принципово нових положень в подібного роду контракти, що можна побачити з невеликого екскурсу в історію питання.

Якщо пригадати Постанову Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 р. № 234 «Про конкурсний відбір керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», то нею було встановлено, що керівники суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі — підприємства), призначаються (обираються) на посаду за результатами конкурсного відбору, проведеного відповідно до Порядку, затвердженого цієї постановою, міністрами, керівниками інших органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, у разі, коли підприємства діють на основі лише державної власності, з укладенням відповідного контракту; вищим органом підприємства у разі, коли державна частка у його статутному фонді перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність підприємства, з укладенням відповідного контракту з особою, уповноваженою вищим органом. При цьому, пунктом 3 згаданої постанови зупинялась дія постанов Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" та від 2 серпня 1995 р. № 597 "Про Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності" стосовно керівників державних підприємств, які призначаються (обираються) на посаду за результатами конкурсного відбору, проведеного відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Самим Порядком був передбачений обов'язок кандидатів подавати конкурсну пропозицію, яка містить, між іншим, проект бізнес-плану підприємства, який в обов'язковому порядку включає фінансовий план, підтверджений висновком незалежного аудитора (аудиторської фірми). У бізнес-плані передбачаються: заходи з поліпшення техніко-економічних характеристик підприємства; обсяги щомісячних надходжень до бюджетів; заходи з капіталізації доходів, які передбачається одержати від управління державним майном.

Відповідна типова форма контракту з керівником суб'єкта господарювання державного сектору економіки, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, призначеним (обраним) за результатами конкурсного відбору була затверджена наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України від 13 червня 2005 р. № 165—а/. Пунктом 2 «Спеціальні умови» такого контракту встановлювалось, що керівник забезпечує складання проекту річного фінансового плану, бізнес-планів підприємства за встановленими законодавством формами й у визначений законодавством строк подає їх Органу управління на затвердження або погодження. Керівник забезпечує виконання затвердженого фінансового плану, бізнес-плану підприємства та подає Органу управління звіт про виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства (додаток) у строки, установлені чинним законодавством України. Крім показників фінансового плану та бізнес-планів, Керівник відповідно до специфіки підприємства забезпечує виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, перелік і розміри яких щороку визначаються і затверджуються Органом управління.

Порядок конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 р. № 234, згодом втратив чинність у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання». Пунктом 2 цієї Постанови передбачався обов'язок міністерств, Фонду державного майна, інших органів, що здійснюють управління об'єктами державної власності, забезпечити призначення керівників державних суб'єктів господарювання за результатами конкурсного відбору та укладення з ними контрактів у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203.

Крім того, новим Порядком була визначена процедура конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання - державних підприємств, господарських товариств, єдиним засновником та учасником яких є держава (далі — підприємства) та його дія не поширювалась на призначення керівників малих державних підприємств, підприємств оборонно-промислового комплексу, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, керівників, що призначаються Кабінетом Міністрів України, керівників, які забезпечили виконання показників попереднього контракту і з якими за рішенням органу, до сфери управління якого належить підприємство, контракт укладається на новий строк у встановленому порядку.

Таким чином, на даний час залишається чинним лише один варіант Типової форми контракту з керівником державного підприємства, що є у державній власності - та, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597.
Проте реалії сьогодення є такими, що підвищення ефективності управління об'єктами державної власності можливе лише за рахунок встановлення нових стандартів керівництва такими підприємствами, які базуються на наукових знаннях щодо менеджменту підприємств та організацій та неухильно дотримуватись них. Стовпами менеджменту наука управління не дарма називає планування, організацію виконання, мотивацію та контроль за виконанням.

Отже, намагаючись підвищити якість управління об'єктами державної власності, уряд, фактично, спираючись на досвід нормативної бази минулих років, посилив вимоги до діяльності керівників державних підприємств.

Повертаючись безпосередньо до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 р. № 1027, було б доцільно розглянути які саме зміни мали місце в Типовій формі контракту. Вони стосуються прав та обов'язків сторін контракту, та підстав припинення контракту.

Так, відтепер положення статті 2 «Права та обов'язки сторін» Контракту передбачають обов'язок Керівника забезпечити складання в установленому порядку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства на кожний наступний рік і подання його для затвердження або погодження Органу управління майном, з яким укладено цей контракт.

Також, Керівник подає в установленому порядку Органу управління майном, з яким укладено цей контракт, квартальну та річну фінансову звітність підприємства, а також квартальний та річний звіти про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності, забезпечує виконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства.
У порівнянні з минулою редакцією Контракту новим є положення про поквартальну розбивку фінансового плану підприємства, обов'язок керівника особисто забезпечити виконання планів, та подання звітів із пояснювальною запискою замість надання пояснень лише у випадку невиконання передбачених фінансовим планом показників.
В свою чергу, таким обов'язкам керівника відтепер кореспондують обов'язки Органу управління майном організовувати фінансовий контроль за діяльністю підприємства та затверджувати або погоджувати в установленому порядку його річний з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожний наступний рік. Новелою є й доповнення Контракту обов'язками Органу управління майном здійснювати контроль за складанням у встановлені законодавством строки фінансового плану підприємства, виконанням показників затвердженого фінансового плану підприємства та показників, передбачених цим контрактом.

Поряд із запровадженням нових обов'язків сторін контракту, відтепер Типова форма контракту передбачає оновлені підстави для звільнення Керівника з посади та розірвання Контракту з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії. Відтепер це відповідні підпункти пункту 26 Контракту:

Разом із внесенням таких змін до Типової форми контракту Кабінет Міністрів України вимагає від органів, уповноважених управляти державним майном, внести протягом трьох місяців відповідні зміни до діючих контрактів з керівниками підприємств, що є у державній власності та проводити щокварталу аналіз фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств.

Таким чином, вносячи вищевказані зміни в Типову форму контракту з керівником державного підприємства, уряд фактично вимагає від керівників більш детальне планування фінансової діяльності підприємств, посилює їх особисту відповідальність за виконання таких планів та винаходить можливість через пояснювальні записки слідкувати за ходом здійснення фінансової діяльності. Ще одним інструментом в цьому стає встановлення такого виду особистої відповідальності керівника підприємства, як можливість дострокового припинення дії контракту на підставі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства.

На даному етапі ще складно зробити прогноз того, наскільки ефективним важелем впливу на державний сектор економіки виявляться подібні заходи, чи навпаки — збільшення обсягів документації негативно вплине на працездатність державних підприємств. Проте вже зараз можна говорити про збільшення навантаження на органи управління та планові органи державних підприємств, або навіть про підвищення попиту на послуги організацій, що здійснюють аудиторські та консалтингові послуги.
Але єдине, що не можна залишити без уваги — це прагнення запровадити високі стандарти якості управління не тільки на підприємствах України. Не тільки взагалі, оскільки численні приватні підприємства більш легко позичають позитивний досвід управління підприємствами в умовах конкуренції та ринкової економіки, але й саме в галузі управління державними підприємствами. Тому що саме існування такого інституту, як державні підприємства, в умовах ринкової економіки визначається не тільки вимогами забезпечення суспільного розвитку, але й альтернативними формами використання капіталу з метою ефективного впливу на загальноекономічні процеси в країні. В Україні на етапі переходу до ринкових відносин державні підприємства ще протягом певного часу будуть займати досить відчутне, а в окремих галузях — домінуюче місце в реальному секторі економіки. Це зумовлює актуальність розробки концепції як довгострокового розвитку цих підприємств, так і оперативного планування їх діяльності, удосконалення методів управління ними, в тому числі, управління фінансами. Можна перелічити багато факторів, що ускладнюють процес управління фінансами державних підприємств, серед яких значну роль відіграватиме й світова фінансова криза. Особливості управління фінансами державних підприємств обумовлюють необхідність пошуку нових форм і методів управління ними, які б ефективно сприяли подоланню стримуючих факторів їхнього розвитку і реалізації потенційно можливих переваг.