Щодо правового регулювання права власності на природні об’єкти на Місяці та інших космічних тілах
Євген Щеглов Старший юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Опубліковано: Юридична практика, №14 (589), 7-04-2009

Певною фізичною  особою здійснюється продаж ділянок ґрунту на поверхні планет Сонячної системи та їх супутників. Зокрема пропонується до продажу ділянки на Місяці, Марсі, Венері. Своє право продавець обґрунтовує його особистим оголошення про прийняття   власності на вказані планети та пріоритетом цього оголошення по відношенню до інших осіб у часі та неврегульованістю питання належності права власності на ці об’єкти як в діючому міжнародному так і в національному праві країн земної кулі.

Країнами «космічного клубу» в ХХ-му столітті було прийнято та ратифіковано кілька міжнародних угод, що регулюють це питання. Ці угоди поширюють свою чинність тільки на країни учасниці, відповідно не породжують зобов’язання для країн, які до них не приєдналися.

Учасники міжнародних угод з питань використання планет встановили, що вони несуть відповідальність за національну діяльність в космічному просторі, включаючи Місяць і інші небесні тіла, незалежно від того, чи здійснюється вона урядовими органами або неурядовими юридичними особами. Діяльність неурядових юридичних осіб в космічному просторі, включаючи Місяць і інші небесні тіла, повинна проводитися з дозволу і під постійним спостереженням учасника міжнародних угод. У разі діяльності в космічному просторі, включаючи Місяць і інші небесні тіла, міжнародної організації, відповідальність за виконання цього Договору несуть, разом з міжнародною організацією, також і держави учасники угод, що беруть участь в ній.

Крім того, положення Угод, що відносяться до Місяця, застосовуються також до інших небесних тіл Сонячної системи, крім Землі, за винятком тих випадків коли вступають в силу конкретні правові норми відносно будь-якого з цих небесних тіл.

Таким чином, в будь-який момент може бути прийнята та застосована угода, яка передбачає або встановлює правила використання природних ресурсів планет сонячної системи відмінні від тих, які діяли до цього.

Коло країн, що володіють технологіями доступу до позаземних ресурсів розширюється. Так, свої автоматичні станції на поверхню Місяця вже змогли направити такі країни, як США (висадка людей на поверхню), Росія (як правонаступник СРСР), ЄС, Японія. Китай та Індія змогли вивести свої апарати на навколомісячну орбіту, що свідчить  про перспективи освоєння ними ресурсів місяця найближчі 10 років. США, Росія (як правонаступник СРСР), ЄС здійснив доставку своїх апаратів на поверхню Марсу, Венери, Титану. Зараз тривають експедиції до інших планет, які передбачають спуск дослідницьких модулів на поверхню. Українським носієм планується в 2009 році здійснити доставку дослідницького апарату до супутника Марса. Аналіз дослідів які проводять вказані зонди наштовхує на думку, що основним завданням досліджень є пошуки природних копалин.

Зараз ці дослідження здійснюються за рахунок коштів бюджетів держав. Суттєву долю в дослідженні космосу займають оборонні бюджети країн, оскільки міжнародними угодами використання військового персоналу для наукових досліджень або яких-небудь інших мирних цілей не забороняється. Не забороняється також використання будь-якого устаткування або засобів, необхідних для мирного дослідження і використання Місяця. На початковому етапі це був єдиний можливий варіант розвитку досліджень. Мілітаризація космосу певним чином сприяла його освоєнню. В даний момент військова складова не може мати вирішальної ролі і буде відходити на другий план разом з впливом держави на освоєння ресурсів планет Сонячної системи. На перший план буде виходити вплив міжнародних економічних структур. Враховуючи існуючий досвід будівництва приватних ракет-носіїв можна визначити, що темпи приватного освоєння космосу будуть випереджати темпи освоєння  космосу державними структурами.

Відповідно до міжнародних угод визначено, що Місяць і його природні ресурси є загальною спадщиною людства. Місяць не підлягає національному привласненню ні шляхом проголошення на ньому суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами. Держави-учасники міжнародних угод про використання Місяця або іншої планети зобов'язалися встановити міжнародний режим, включаючи відповідні процедури, для регулювання експлуатації природних ресурсів Місяця коли буде очевидне, що така експлуатація стане можливою найближчим часом. Держави-учасники міжнародних угод про освоєння планет мають право на дослідження і використання Місяця без якої б то не було дискримінація на основі рівності і відповідно до міжнародного права.

Найближчим часом можна очікувати нової регламентації порядку використання ресурсів планет Сонячної системи та їх супутників. Доцільно було б змінити порядок використання ресурсів та встановлення суверенітету на території планет, що використовується для досліджень. Як в будь-якому правовому титулі при визначенні питання регулювання власності на об’єкти в космосі необхідно визначитись з об’єктом, суб’єктом та колом прав та обов’язків цих відносин. Об’єктами, як відомо, є природні ресурси планет, суб’єктами є фізичні та юридичні особи, що існують або створені на Землі, права та обов’язки випливають з загальних положень законодавства про використання надр та повинні зазначатися в ліцензії національних урядів (на діяльність в сфері космічних досліджень та використання відповідних ресурсів). В усіх країнах, які мають космічні технології ця діяльність ліцензується, в тому числі і в Україні. Право національних урядів ліцензувати діяльність своїх резидентів в сфері космосу викликана необхідністю контролю за безпекою експлуатації ресурсів та відшкодуванням витрат урядів на проведенні дослідження в космічній галузі. Може виникнути ситуація, коли національний уряд країни не ліцензує цю діяльність, то в такому випадку відсутність регулювання національного закону не може бути перешкодою для експлуатації ресурсів планет та супутників.

З вказаного вище можна зробити висновок про не легітимність в даний момент дій по продажу ділянок на Місяці та інших планетах. Як відомо право власності складається з правомочностей володіння, користування та розпорядження річчю. Ніхто не може передати іншій особі більше прав ніж має сам. Особа, яка ніколи не була на Місяці, не стояла на місячній ділянці, не може передати ці функції іншій особі. Жоден правовий титул володіння не може бути використаний в цій ситуації.  Спеціалісти космічних організації, які перебували на поверхні Місяця виконували доручення своїх роботодавців  і не мали строку володіння майном, який би свідчив про набувальну давність. Оскільки право власності фізичної особи не визнається жодною державою, то воно відповідно жодною державою не захищається. Отже, будь-яка особа, яка може фізично визначити межі та розпоряджатися ділянкою на місяці, зможе заявити права на неї та ігнорувати оголошення на які посилаються сучасні продавці космічних ділянок.  Існуюча практика найменування малих планет Сонячної системи, зірок іменами певних осіб за плату, здійснюється міжнародними астрономічними організаціями та не створює підстав володіння (власності) у осіб імена яких використано для позначення космічних об’єктів.

Нормами міжнародного права на Місяці проголошується свобода наукових досліджень, що проводяться всіма державами-учасниками угод, без якої б то не було дискримінація, на основі рівності і відповідно до міжнародного права.

Держави зберігають юрисдикцію і контроль над своїм персоналом, космічними апаратами, устаткуванням, установками, станціями і спорудами на Місяці. Права власності на космічні апарати, устаткування, установки, станції і споруди залишаються непорушним під час їх знаходження на Місяці.

При проведенні наукових досліджень відповідно до положень міжнародних угод держави мають право збирати на Місяці зразки мінеральних і інших речовин і вивозити їх з Місяця. Такі зразки залишаються у розпорядженні тих держав, які забезпечили їх збір, і можуть використовуватися ними для наукових цілей. Держави приймають до уваги бажаність надання частини таких зразків в розпорядження інших зацікавлених держав і міжнародного наукового співтовариства для проведення наукових досліджень. При проведенні наукових досліджень держави можуть також використовувати мінеральні і інші речовини Місяця для підтримки життєдіяльності своїх експедицій в необхідних для цієї мети кількостях. Ці положення міжнародних угод свідчать про можливість присвоєння ресурсів планет шляхом їх переробки для обслуговування обладнання та екіпажів перебувають в космічних експедиціях.

Держави можуть здійснювати свою діяльність по дослідженню і використанню Місяця в будь-якому місці її поверхні або надр за умови дотримання положень міжнародних угод. У цих цілях держави можуть, зокрема здійснювати посадку своїх космічних об'єктів на Місяць і їх запуск з Місяця, розміщувати свій персонал, космічні апарати, устаткування, установки, станції і споруди в будь-якому місці поверхні Місяця або її надр.

Таким чином, приватні особи та організації можуть по аналогії проводити на планетах наукові дослідження та використовувати його ресурси. Як показує досвід застосування міжнародних угод по використанню природних ресурсів на землі використання ресурсів у наукових цілях може дорівнювати або перевищувати промислове використання (наукові дослідження китів Японією). Також, недовговічною буде нелімітованість меж використання ресурсів. Можливо доведеться виробити єдиний порядок поділу територій природних космічних об’єктів. Як варіант можливе розмежування між державами або особами секторів по меридіанам, які визначаються від місця першої висадки дослідників або дослідницьких апаратів.